Провина, зізнання та спогади



Сумна дівчина. Фото с сайта belosnezhka.com

Іноді, у кожного з нас бувають не найкращі періоди у житті. Тоді нам здається, що все погано, немає ніде просвіту, і що найжахливіше, ми почуваємося в усьому винними.

Сьогодні, про такі стани душі, розповість наш автор Майя Габрук. У першому її вірші «Провина», ми поплачемо разом з головною героїнею, а у останніх двох віршах: «Зізнання» та «Спогад» відчуємо те, що відчуває не кохана дівчина.

                Провина

Провалля – темне й безнадійне,

Ти стоїш над ним у котре.

Сльози падають додолу,

Вороття не буде вже ніколи.

Хоч кричи, хоч поривайся,

Тільки вниз веде дорога.

Ти не знала цього досі,

І  гріхи твої страшенні,

Не залишать тебе доти,

Доки будеш у світі жити.

Хоч і вірити, і любити,

Та провина все частіше,

Буде проявлятися жорстокіше.

І ніщо не допоможе,

Бо така є твоя доля.

Щось нестерпне віднайшлося,

І зламало твою волю,

Що тримала все погане,

Незнайоме тобі і незнане.

               Зізнання

Думки забились в голові,

Думки мене не полишають.

Як добре знати, що поряд ти,

Хоча тебе й немає.

Є все в душі і наяву,

Але чогось не вистачає.

Можливо знаєш про це ти,

Але на ранок знов зникаєш.

Кохання серце розриває,

І очі дивно миготять.

Я тут, почуй моє зізнання,

Та від розмови не тікай.

Чому? За що? Навіщо?

Ти грубо так мені сказав:

«Ти не потрібна, згинь, нездаро!»

І я пішла, та тільки в рай.

 

З небес спокійно споглядаю,

Але душа моя жива.

У ній ще б’ється те зізнання:

Кохання стрімкий водоспад.

Але вже пізно щось змінити,

Хоча мене ти й не кохав.

Та знай, тебе я вибачаю,

За грубість й ницість слів твоїх,

Знайди скоріш своє кохання,

Лише мені, прошу, повір!

                   Спогад

Скільки часу вже минуло:

Рік, чи два, якщо не три,

Скільки зим так промайнуло,

Всі без тебе, мов у сні.

У сні страшному, де чимало,

Сполоханих сердець жило.

І все без спину говорило,

Що ти забув мене давно.

Розум знав, та серце нило,

Душа без спокою жила.

Ніщо не прагнуло розради,

Й твого, тим паче, співчуття.

Я все надіялася скоро,

Тебе забути назавжди,

Та тільки спогади тримали,

Мої найліпші всі думки.

Любить тебе я не хотіла,

І розлюбити швидко не змогла.

Можливо, зовсім не забуду,

Та лиш с тобою вже не буду!

                                      Майя Габрук





Вы можете оставить комментарий, или trackback со своего личного сайта.

Оставьте комментарий

Ваш комментарий