Нещасливе кохання



Біла троянда. Фото с сайта liveinternet.ru

У кожного з нас було нещасливе кохання. У такі часи хотілося кудись втекти, сховатися від усього світу, та можливо, знайти щастя в іншім місті, або країні. Саме про це сьогодні розповідає Майя Габрук. Перша її історія про білу троянду, яка зацвітала у саду, і нікого не підпускала близько до себе, але закохавшись у чорнобривця, зрозуміла що таке справжні страждання:

Біла троянда (байка)

Біла троянда зростала в саду.

Смутку не знала, лише – ніжність одну.

Усім відмовляла в коханні вона,

Та раз, у чорнобривця закохалась сама.

Стільки страждала, скільки могла,

Поки жовтіти уся почала.

Ось так і кохання робить з людьми –

Поки не кохаєш – спокійно живи!

Продовженням цього вірша, є наступний, у якому дівчина прагне покинути рідний край, забути свою біль та знайти щастя:

Прагну

Прагну крила, щоб злетіти,

Мов та птаха, десь у вись.

Прагну крила, щоб лишити,

Рідний край, хоча б на рік.

Щоб лишити, і забути,

Той нестерпний тяжкий біль,

Що ламає всі кордони,

Насилає заметіль.

Прагну сонця, щоб освітити,

Клаптик темної душі,

І наповнити прекрасним,

Чашу повною слізьми.

Прагну щастя, що приходить,

Часом, до кожного із нас,

Прагну щастя, що насправді,

Буває тільки один раз…

                                        Майя Габрук





Вы можете оставить комментарий, или trackback со своего личного сайта.

Оставьте комментарий

Ваш комментарий